Спадкування за заповітом в Україні у 2026 році: як скласти заповіт, прийняти спадщину та не пропустити строк

Спадкування за заповітом дозволяє людині заздалегідь визначити, кому після її смерті перейде квартира, будинок, земельна ділянка, гроші, корпоративні права та інше майно. Однак сам факт наявності заповіту ще не означає автоматичного переходу майна до спадкоємця.

Для оформлення спадщини необхідно дотриматися встановленої законом процедури, а в окремих випадках право на частину спадкового майна можуть мати особи, навіть якщо заповідач не включив їх до заповіту.

Станом на 28 серпня 2026 року основні правила спадкування за заповітом визначаються Цивільним кодексом України та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. У 2026 році також прийнято новий урядовий Порядок функціонування Спадкового реєстру в межах Системи е-нотаріату.

Що таке заповіт

Заповіт — це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Заповіт складається особисто: оформити його через представника за довіреністю не можна. Нотаріальний порядок прямо передбачає, що заповіт особисто подається нотаріусу та, за загальним правилом, особисто підписується заповідачем.

Це принципово відрізняє заповіт від багатьох інших правочинів.

Кого можна призначити спадкоємцем у заповіті

Заповідач має досить широку свободу у виборі спадкоємців.

Він може призначити одну або декілька фізичних осіб незалежно від того, чи перебувають вони з ним у сімейних або родинних відносинах, а також інших учасників цивільних відносин.

Отже, спадкоємцем за заповітом не обов’язково має бути чоловік, дружина, дитина чи інший близький родич.

Заповідач також може визначити, яке саме майно або яку його частину отримає конкретний спадкоємець.

Чи потрібно бути власником майна на момент складання заповіту

Це важливий нюанс, який часто неправильно розуміють.

Під час посвідчення заповіту нотаріус не вимагає від заповідача документів, що підтверджують право власності на майно, яке заповідається. Це прямо передбачено чинним Порядком вчинення нотаріальних дій.

Тому при складанні заповіту процедура відрізняється, наприклад, від продажу або дарування квартири.

Однак це не означає, що за заповітом після смерті можна передати чуже майно. Під час оформлення спадщини нотаріус уже встановлює склад спадкового майна та перевіряє необхідні документи.

Які вимоги встановлені до заповіту

Заповіт повинен відповідати вимогам законодавства щодо форми та змісту.

У ньому зазначаються місце і час складання, а також передбачені законодавством відомості про заповідача. Заповіт має бути складений так, щоб воля заповідача після відкриття спадщини не викликала невизначеності чи суперечок.

Нотаріус перевіряє, чи не містить документ розпоряджень, які суперечать законодавству.

Чи можна змінити заповіт

Так. Заповідач не пов’язаний своїм рішенням назавжди.

Він має право в будь-який час:

• скасувати заповіт;

• скласти новий заповіт;

• внести зміни відповідно до встановленої процедури.

При цьому новий заповіт скасовує попередній повністю або в тій частині, в якій його положення суперечать новому заповіту. Право заповідача змінювати та скасовувати свою останню волю передбачене статтею 1254 ЦК України.

Чи реєструється заповіт

Так.

Відомості про заповіт, його зміну та скасування підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі.

У 2026 році Кабінет Міністрів України затвердив новий Порядок функціонування Спадкового реєстру як складової Системи е-нотаріату. Реєстр передбачає обробку інформації, зокрема, про заповіти, спадкові договори, свідоцтва про право на спадщину, заведені спадкові справи, зміни та скасування заповітів.

Тому при оформленні спадщини нотаріус може встановити наявність зареєстрованого заповіту в установленому законом порядку.

Хто може посвідчити заповіт

У звичайній ситуації заповіт посвідчує нотаріус.

Водночас закон передбачає випадки, коли заповіти можуть посвідчувати визначені законом посадові або службові особи. Такі заповіти за дотримання встановлених вимог прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Це може мати значення, наприклад, коли людина перебуває у медичному закладі або в інших спеціальних обставинах, визначених законодавством.

Тому тезу з інфографіки «у лікарні заповіт може посвідчити головний лікар» не слід трактувати як універсальне правило для будь-якого лікаря чи будь-якої ситуації.

Що відбувається після смерті заповідача

Після смерті особи відкривається спадщина.

Наявність заповіту визначає волю спадкодавця щодо розподілу майна, однак спадкоємцю необхідно пройти процедуру оформлення спадкових прав.

Нотаріус, зокрема, перевіряє:

• факт смерті спадкодавця;

• час і місце відкриття спадщини;

• наявність заповіту;

• склад спадкового майна;

• осіб, які мають право на обов’язкову частку;

• інші юридично значущі обставини.

Скільки часу дається на прийняття спадщини у 2026 році

Загальний строк для прийняття спадщини або відмови від неї становить шість місяців.

Відлік починається з часу відкриття спадщини, а у спеціально передбачених законом випадках — з дня державної реєстрації смерті.

Чинний нотаріальний Порядок прямо встановлює шестимісячний строк.

Це один із найважливіших строків у спадкових справах.

Водночас фразу «кожен спадкоємець обов’язково повинен подати заяву протягом шести місяців» не варто використовувати без застережень: закон передбачає особливості прийняття спадщини для окремих категорій спадкоємців та ситуацій.

Тому порядок дій краще визначати з урахуванням конкретної спадкової справи.

Що буде, якщо пропустити 6 місяців

Наслідки можуть бути суттєвими.

Якщо особа, яка повинна була заявити про прийняття спадщини, не зробила цього у встановлений строк, вона може вважатися такою, що спадщину не прийняла.

Разом із тим закон передбачає механізми вирішення питання пропущеного строку. Зокрема, суд може визначити спадкоємцю додатковий строк, достатній для подання заяви, якщо строк було пропущено з поважної причини.

Тому після пропуску шестимісячного строку не варто автоматично вважати спадщину остаточно втраченою — необхідно оцінити конкретні обставини.

Коли видається свідоцтво про право на спадщину

За загальним правилом свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, які прийняли спадщину, після закінчення шестимісячного строку.

Водночас після належного прийняття спадщини видача самого свідоцтва загальним кінцевим строком не обмежена.

Це ще одна причина не плутати два різні поняття: строк прийняття спадщини та строк отримання свідоцтва про право на спадщину.

Обов’язкова частка у спадщині: хто може отримати майно всупереч заповіту

Свобода заповіту в Україні не є абсолютною.

Стаття 1241 Цивільного кодексу захищає визначене коло осіб. Незалежно від змісту заповіту право на обов’язкову частку можуть мати:

• малолітні діти спадкодавця;

• неповнолітні діти;

• повнолітні непрацездатні діти;

• непрацездатна вдова або вдівець;

• непрацездатні батьки.

За загальним правилом вони спадкують половину тієї частки, яка належала б кожному з них при спадкуванні за законом.

Тому позначення «50%» на інфографіці не означає, що така особа автоматично отримує половину всього майна.

Наприклад, якщо її законна частка становила б 1/4 спадщини, обов’язкова частка за загальним правилом становитиме половину від цієї 1/4, а не 50% усієї спадщини.

Чи може заповідач позбавити таку особу спадщини

Самим заповітом — ні.

Нотаріальний Порядок прямо передбачає, що заповідач не може позбавити права на спадкування особу, яка має право на обов’язкову частку.

Коло таких осіб визначається на день відкриття спадщини, а не на день складання заповіту.

Саме тому під час складання заповіту нотаріус роз’яснює заповідачу положення статті 1241 ЦК України.

Чи переходять борги разом зі спадщиною

Прийняття спадщини може означати отримання не тільки активів.

До складу спадщини можуть входити права та обов’язки спадкодавця, які не припинилися внаслідок його смерті.

Тому перед прийняттям спадщини доцільно оцінити не лише квартиру, землю, автомобіль, банківські кошти чи інше майно, а й можливі боргові зобов’язання спадкодавця.

Водночас твердження «спадкоємець успадковує всі борги без обмежень» було б неправильним. Закон встановлює спеціальні правила щодо вимог кредиторів та меж відповідальності спадкоємців.

Чи можна прийняти квартиру, але відмовитися від боргів

За загальним правилом — ні.

Прийняття спадщини не відбувається за принципом «вигідне беру, невигідне залишаю».

Чинний Порядок прямо зазначає, що прийняття спадщини або відмова від неї стосуються всього спадкового майна: спадкоємець не може прийняти одну частину спадщини, а від іншої відмовитися.

Саме тому перед оформленням значної спадщини варто з’ясувати її повний склад.

Заповіт чи спадкування за законом: у чому різниця

Якщо існує чинний заповіт, насамперед враховується воля заповідача з урахуванням передбачених законом винятків, зокрема права на обов’язкову частку.

Якщо заповіт відсутній, є недійсним або не охоплює певну частину спадщини, застосовуються правила спадкування за законом у відповідній частині.

Тому правильно складений заповіт дозволяє значно точніше визначити майбутню долю майна.

Які документи потрібні для оформлення спадщини за заповітом

Єдиного універсального переліку для кожної спадкової справи не існує — він залежить від складу спадщини та конкретних обставин.

Зазвичай нотаріусу можуть знадобитися документи та відомості, необхідні для:

• встановлення особи спадкоємця;

• підтвердження смерті спадкодавця;

• визначення часу та місця відкриття спадщини;

• встановлення складу спадкового майна;

• підтвердження права спадкодавця на відповідне майно;

• встановлення інших обставин конкретної спадкової справи.

Наявність заповіту не скасовує необхідності перевірки прав на квартиру, будинок, землю чи інше майно при видачі свідоцтва про право на спадщину.

Спадкування квартири за заповітом

Якщо до складу спадщини входить квартира, нотаріус має встановити належність відповідного майна спадкодавцю та інші необхідні юридичні обставини.

Після оформлення спадкових прав право власності спадкоємця на нерухомість підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Особливої уваги можуть потребувати квартири та будинки, права на які виникли багато років тому та відомості про які відсутні або неповністю відображені в сучасних електронних реєстрах.

Найпоширеніші помилки при спадкуванні за заповітом

Найчастіше проблеми виникають не через сам факт існування заповіту, а через неправильне розуміння процедури.

Наприклад, спадкоємець може вважати, що заповіт автоматично робить його власником квартири, пропустити строк для необхідних дій, не врахувати право іншої особи на обов’язкову частку або не перевірити наявність боргових зобов’язань.

Заповідач, зі свого боку, може скласти документ із нечіткими формулюваннями або не врахувати юридичні наслідки розподілу конкретного майна.

Саме тому зміст заповіту та подальше оформлення спадщини мають відповідати вимогам законодавства, а не лише побутовому розумінню волі спадкодавця.

Спадкування за заповітом у 2026 році: що потрібно запам’ятати

Заповіт дозволяє людині визначити долю свого майна після смерті, але свобода заповіту має встановлені законом межі.

Заповідач може обирати спадкоємців, змінювати або скасовувати заповіт. При його посвідченні нотаріус не вимагає доказів права власності на майно, яке заповідається. Відомості про заповіт та його зміни реєструються у Спадковому реєстрі.

Після відкриття спадщини важливо своєчасно визначити необхідний порядок її прийняття. Загальний строк становить шість місяців, а при оформленні спадщини нотаріус також перевіряє осіб, які можуть мати право на обов’язкову частку.

Якщо вам необхідно скласти заповіт у Києві, змінити або скасувати заповіт, оформити спадщину за заповітом чи отримати консультацію щодо спадкової справи, звертайтеся до нашої нотаріальної контори. Ознайомтеся також із розділами: свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відкриття спадкової справи і заява про прийняття спадщини.