Заява про прийняття спадщини у Києві: строки, документи і порядок

Що це за заява і коли без неї не обійтися

Заява про прийняття спадщини — це письмове звернення спадкоємця до нотаріуса, в якому він прямо заявляє про своє волевиявлення: приймаю майно померлого. Закон не зобов’язує приймати спадщину — стаття 1268 ЦК України дає спадкоємцю за заповітом чи за законом вибір між прийняттям і неприйняттям. Але якщо вибір зроблено на користь прийняття, оформити його можна лише так — заявою через нотаріуса.

Заява вирішує дві різні задачі. Перша — фіксує момент, з якого ви вважаєтесь таким, що прийняв спадщину. Друга — відкриває спадкову справу: нотаріус заводить її та реєструє у Спадковому реєстрі, і саме в межах цієї справи згодом видається свідоцтво про право на спадщину (пункти 2.1 і 2.7 Порядку вчинення нотаріальних дій). Без заяви або без підтвердженого факту спільного проживання зі спадкодавцем оформлення не почнеться взагалі.

Писати заяву «на майбутнє» немає сенсу. Строк у шість місяців рахується від дня смерті, і після його спливу спадкоємець, який не подав заяву, вважається таким, що спадщину не прийняв (частина перша статті 1272 ЦК). Тому заява — не формальність наприкінці оформлення, а перший крок, який логічно зробити в перші тижні після смерті.

«Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням» — Цивільний кодекс України, стаття 1268.

Хто подає заяву особисто, а кому вона не потрібна

Не кожному потрібна заява. Спадкоємець, який на час відкриття спадщини постійно проживав разом зі спадкодавцем, вважається таким, що прийняв спадщину, — за умови, що протягом шести місяців він не подав заяву про відмову (частина третя статті 1268 ЦК). Факт спільного проживання потім доводиться витягом з реєстру територіальної громади, довідкою про реєстрацію місця проживання або іншим документом (пункт 3.20 Порядку).

Решті — а це найпоширеніший випадок, коли дорослі діти живуть окремо від батьків — потрібна саме заява. Вона подається нотаріусу особисто (частина друга статті 1269 ЦК). У сільських населених пунктах, де нотаріуса немає, заяву приймає уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування.

Особа, яка досягла чотирнадцяти років, подає заяву самостійно — без згоди батьків або піклувальника (частина третя статті 1269 ЦК). Від імені малолітньої дитини або недієздатної особи заяву подають батьки, усиновлювачі або опікун (частина четверта статті 1269 ЦК). Ці ж категорії — малолітні, неповнолітні, недієздатні та особи з обмеженою дієздатністю — вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо відмови не було (частина четверта статті 1268 ЦК).

Окремо варто знати те, про що рідко пишуть у коротких інструкціях: заяву не можна подати через представника. Порядок вчинення нотаріальних дій (пункт 3.6) прямо забороняє приймати заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї та заяви про їх відкликання, складені від імені спадкоємців їх представниками, які діють на підставі довіреностей.

Строк: шість місяців, три місяці й особливий відлік воєнного часу

Основний строк — шість місяців з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК). Часом відкриття вважається день смерті або день, з якого особу оголошено померлою, — не день похорону і не день, коли ви отримали свідоцтво про смерть (пункт 1.7 Порядку). Якщо у свідоцтві про смерть зазначено лише місяць і рік, часом відкриття вважається останній день цього місяця, якщо тільки рік — 31 грудня відповідного року (пункт 1.6).

Другий строк — три місяці — стосується ситуації, коли ваше право на спадкування залежить від того, що інші спадкоємці не прийняли спадщину або відмовилися від неї. Тоді строк рахується з моменту такого неприйняття чи відмови, а якщо залишилося менше трьох місяців — він продовжується до трьох (частина друга статті 1270 ЦК).

Третій випадок — спадкова трансмісія. Якщо спадкоємець помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки переходить до його спадкоємців (стаття 1276 ЦК). Вони здійснюють це право протягом строку, що залишився, а якщо він менший трьох місяців — строк подовжується до трьох.

Воєнний час додав окремий відлік. Якщо смерть фізичної особи зареєстрована пізніше ніж через один місяць з дня смерті, строки, встановлені статтями 1269, 1270, 1271, 1272, 1273 та іншими, обчислюються з дня державної реєстрації смерті. При цьому часом відкриття спадщини все одно вважається день смерті (пункт 20 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК). Норма діє в період воєнного стану і протягом двох років з дня його припинення або скасування.

Окремо про поширену помилку в публікаціях. Багато текстів досі стверджують, що під час воєнного стану строк прийняття спадщини становить десять місяців. Точне формулювання було іншим: пункт 3 постанови Кабінету Міністрів № 164 від 28 лютого 2022 року зупиняв перебіг строку на час воєнного стану, а з 24 червня 2022 року — не більше ніж на чотири місяці (постанова № 719). Звідси й узялася цифра 6 + 4 = 10 місяців. Пункт 3 виключено постановою № 469 від 9 травня 2023 року, тож зараз діє звичайний шестимісячний строк. У чинній редакції постанова № 164 регулює інші питання: заборону дій на тимчасово окупованих територіях, продовження реєстраційних строків, порядок зі спеціальними бланками.

Де подавати заяву: місце відкриття спадщини та воєнні винятки

За загальним правилом заява подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Місцем відкриття є останнє місце проживання спадкодавця (частина перша статті 1221 ЦК). Якщо місце проживання невідоме — місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомості — місцезнаходження основної частини рухомого майна (пункт 1.12 Порядку).

Місце відкриття доводиться витягом з реєстру територіальної громади, довідкою про реєстрацію місця проживання або іншим документом, що підтверджує факт. Свідоцтво про смерть для цього не підходить — це прямо зазначено в пункті 1.13 Порядку. Якщо документа немає, нотаріус роз’яснює право звернутися до суду із заявою про встановлення місця відкриття спадщини.

Воєнні винятки важливі для тих, чия спадщина відкрилася на небезпечній території. Якщо місцем відкриття спадщини є населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють повноважень, територія активних бойових дій або тимчасово окупована територія, заяву можна подати будь-якому нотаріусу незалежно від місця відкриття (пункт 21 Прикінцевих та перехідних положень ЦК). Спадкова справа далі ведеться за місцем подання першої заяви.

Подати заяву та відкрити спадкову справу можна на сторінці послуги заява про прийняття спадщини. Наступний етап — видача свідоцтва про право на спадщину за законом: саме там видно, які документи нотаріус перевіряє перед видачею свідоцтва.

Що писати в заяві: обов’язковий зміст

Заява складається у письмовій формі та подається особисто (пункт 3.3 Порядку). Єдиного затвердженого бланка немає, але нотаріус перевіряє, щоб текст містив ключові дані: прізвище, ім’я, по батькові та реквізити документа заявника; відомості про спадкодавця і дату смерті; чітке волевиявлення («приймаю спадщину»); підставу спадкування — за законом чи за заповітом; перелік майна, якщо він відомий.

Окремо про формулювання. Заява не може бути умовною: «прийму, якщо мені дістанеться квартира» або «приймаю половину» — конструкції, які не працюють. Закон прямо забороняє прийняття спадщини з умовою чи застереженням (частина друга статті 1268 ЦК), а пункт 3.12 Порядку уточнює: не можна прийняти одну частину спадщини, а від іншої відмовитися; хто прийняв частину — вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Заяву можна відкликати. Якщо ви передумали, протягом того самого строку, встановленого для прийняття спадщини, ви маєте право подати заяву про відкликання (частина п’ята статті 1269 ЦК). Нотаріус зобов’язаний роз’яснити це право в момент прийняття заяви (пункт 3.10 Порядку), тож про таку можливість вас мають попередити одразу.

Документи, без яких заяву не приймуть

Для прийняття заяви нотаріусу потрібен мінімум — повний пакет для свідоцтва збирається пізніше, вже в межах заведеної справи. Саме тому заяву не варто відкладати до моменту, коли «зібрані всі довідки»: строк іде, а справа ще не відкрита.

На етапі заяви достатньо документа, що посвідчує особу, та підтвердження факту смерті. Факт смерті нотаріус перевіряє за свідоцтвом про смерть або шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру актів цивільного стану громадян (пункт 1.3 Порядку). Якщо свідоцтва немає або в реєстрі немає інформації, нотаріус витребовує копію актового запису про смерть (пункт 1.4).

• паспорт або інший документ, що посвідчує особу спадкоємця;
• документ про смерть спадкодавця або дані, за якими нотаріус перевірить смерть у ДРАЦС;
• документ, що підтверджує місце відкриття спадщини: витяг з реєстру територіальної громади або довідка про реєстрацію місця проживання;
• документи про родинні відносини: свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, повний витяг з ДРАЦС (пункт 4.4 Порядку);
• заповіт, якщо спадкування відбувається за заповітом;
• документи, що підтверджують належність майна спадкодавцеві: договори, технічна документація, витяги з реєстрів;
• документи про непрацездатність або утримання — якщо йдеться про обов’язкову частку чи спадкування утриманцем.

Склад документів залежить від майна: для квартири потрібен один набір, для земельної ділянки — інший, для частки у статутному капіталі — третій. Нотаріус витребовує відсутні відомості від установ, і саме на цей період видача свідоцтва може бути відкладена, але не більше ніж на один місяць (пункт 4.15 Порядку).

Три способи подати заяву: особисто, поштою, електронно

Особисто в нотаріуса — основний і найпростіший спосіб. Якщо спадкоємець прибув сам, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на заяві не вимагається: нотаріус встановлює особу заявника та робить на заяві службову відмітку, скріплену своїм підписом (пункт 3.4 Порядку).

Поштою. Заяву можна надіслати поштовим відправленням, але справжність підпису на ній має бути засвідчена нотаріально. Своєчасно надісланою вважається заява, направлена до закінчення шестимісячного строку і отримана нотаріусом уже після його спливу (пункт 3.21 Порядку) — конверт підшивається до спадкової справи як доказ.

Електронно. Заява, підписана кваліфікованим або удосконаленим електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті, подається технічними засобами електронних комунікацій. Своєчасною вона вважається, якщо надіслана до 23 години 59 хвилин останнього дня строку (пункт 3.21). Нотаріус приймає таку заяву і заводить справу, але потім попросить або надіслати належно оформлений документ, або прибути особисто (пункт 3.5).

Якщо заява надійшла без засвідчення підпису, нотаріус не відмовляє: він приймає заяву, заводить спадкову справу та повідомляє спадкоємця про необхідність дооформити. Це принципово — строк у такому разі вже не втрачено. Роздруківка електронного листування або конверт додаються до справи.

Пропустили строк: згода спадкоємців або суд

Якщо шість місяців минули, а заяви немає, спадкоємець вважається таким, що не прийняв спадщину (частина перша статті 1272 ЦК; пункт 3.13 Порядку). Це не вирок: закон дає два різні шляхи, і вибір між ними залежить не від вас, а від інших спадкоємців.

Перший шлях — без суду. За письмовою згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, ви можете подати заяву нотаріусу за місцем відкриття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК; пункти 3.16–3.17 Порядку). Згоди мають бути подані до видачі свідоцтва про право на спадщину. Це найшвидший варіант — але він працює лише тоді, коли інші спадкоємці згодні.

Другий шлях — суд. Якщо причину пропуску можна визнати поважною, суд може визначити додатковий строк, достатній для подання заяви (частина третя статті 1272 ЦК). Після рішення суду заява подається нотаріусу в межах установленого судом строку (пункт 3.15). Що саме визнають поважною причиною, вирішує суд у кожній справі окремо.

Якщо приїхати особисто неможливо, перелік дій, які можна доручити іншій особі, описано на сторінці довіреність на оформлення спадщини — але саму заяву про прийняття все одно подає лише спадкоємець особисто.

Скільки це коштує і чому єдиної цифри немає

Єдиної державної суми за заяву про прийняття спадщини не існує. У чинній редакції статті 31 Закону «Про нотаріат» (редакція Закону № 775-IX від 14 липня 2020 року) приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та фізичною або юридичною особою. Державного тарифу для приватної практики ця стаття більше не встановлює.

Це саме правило повторює Порядок вчинення нотаріальних дій: за вчинення дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, установлених законодавством, а приватні нотаріуси визначають плату за домовленістю (глава 16, пункти 1 і 3). Тому коректної відповіді «стільки коштує заява» без розмови з нотаріусом не буває — і будь-яка фіксована цифра в статті була б вигадкою.

Від чого залежить ціна: обсяг спадкової справи, кількість об’єктів майна, потреба витребовувати документи з інших установ, реєстраційні дії, складність підтвердження родинних зв’язків. Питати суму краще після короткого опису ситуації — тоді вона буде остаточною, а не «від». Публікації з конкретними гривнями варто перевіряти на дату: вони часто посилаються на тариф, який уже не діє.

Покроковий порядок і типові помилки

Практичний порядок виглядає так. Спершу визначте місце відкриття спадщини та нотаріуса, який веде справи за цією територією. Далі візьміть документ про смерть і документ про місце проживання спадкодавця. Потім подайте заяву особисто: нотаріус перевірить за Спадковим реєстром, чи не заведена вже інша спадкова справа (пункт 2.2), зареєструє нову справу та роз’яснить подальші кроки.

Після цього збираються документи про родинні відносини та майно. Свідоцтво про право на спадщину видається за заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (пункт 4.11 Порядку), але сама видача строком не обмежена — звернутися можна і через рік, і через п’ять років (пункт 4.12). Відсутність свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦК).

Типові помилки, які коштують дорого. Чекати, «поки зберу все», і пропустити строк. Вважати, що довіреність замінює особисту заяву. Писати умовну заяву або приймати «частину» спадщини. Вважати, що свідоцтво про смерть доводить місце відкриття спадщини. Кожна з цих помилок не робить спадщину недосяжною, але додає місяці й окремий судовий етап.

І останнє. Якщо ніхто зі спадкоємців заяву не подав і спадщина нікому не перейшла, орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна зобов’язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою — після спливу одного року з часу відкриття спадщини (стаття 1277 ЦК). Тобто мовчання спадкоємців майно не «зберігає»: через рік воно може перейти у власність територіальної громади.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію нотаріуса щодо конкретної справи: склад документів, строки та порядок залежать від обставин. Норми перевірені за першоджерелами станом на жовтень 2026 року.

Потрібно подати заяву про прийняття спадщини в Києві? Опишіть ситуацію — підкажемо, який нотаріус веде справу за місцем відкриття спадщини, і що взяти з собою.