Договір позики у 2026 році: форма, проценти і стягнення боргу

Договір позики виглядає найпростішим документом у нотаріальній практиці: одна людина передає гроші, інша зобов'язується повернути. Складне починається пізніше — коли боржник «не пам'ятає» суми, коли нічим підтвердити саму передачу коштів, коли з'ясовується, що усна домовленість не має доказової сили. Розберемо, що вимагає закон у 2026 році, у яких випадках без нотаріуса не обійтися і як оформити договір позики, щоб борг реально можна було стягнути.

Є й друга крайність: надмірна формальність теж шкодить. Документ, зібраний із чужих шаблонів, з умовами, яких сторони не розуміють, породжує більше спорів, ніж вирішує. Мета договору — не солідний вигляд, а точна фіксація того, про що домовилися.

Що закон називає договором позики

Стаття 1046 Цивільного кодексу України описує конструкцію так: позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошей або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості.

Друге речення тієї самої статті має суто практичне значення: договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей. До передачі договору немає — є лише обіцянка. Якщо позикодавець передумав і коштів не передав, змусити його видати позику через суд неможливо.

Предметом можуть бути гроші або речі, визначені родовими ознаками: зерно, пальне, будівельні матеріали — тобто такі, що визначаються кількістю, мірою чи вагою. Індивідуально визначену річ (конкретний автомобіль, конкретний ноутбук) у позику не передають: для цього існує інша конструкція — безоплатне користування майном.

Письмова форма: з якої суми вона обов'язкова

Стаття 1047 Цивільного кодексу України встановлює два правила. Письмова форма обов'язкова, якщо сума позики не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Для цивільних розрахунків цей мінімум становить 17 гривень (пункт 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України), тобто межа — 170 гривень. Друге правило: коли позикодавцем є юридична особа, письмова форма обов'язкова незалежно від суми.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, — незалежно від суми.

Цивільний кодекс України, стаття 1047

На підтвердження укладення договору та його умов може бути подана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання визначеної грошової суми. Розписка не замінює договір — вона доводить передачу грошей. Тому в ній варто вказати суму цифрами і словами, дату й місце передачі, строк повернення, підпис позичальника.

Чи обов'язковий нотаріус

За загальним правилом договір позики між фізичними особами не потребує обов'язкового нотаріального посвідчення. Стаття 54 Закону України «Про нотаріат» каже: нотаріуси посвідчують правочини, які згідно із законом підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, а на вимогу фізичної або юридичної особи — будь-який правочин з її участю.

Обов'язкове посвідчення виникає тоді, коли позика забезпечена заставою нерухомого майна. За статтею 577 Цивільного кодексу України договір застави нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва та майбутнього об'єкта нерухомості підлягає нотаріальному посвідченню. На практиці нотаріус посвідчує і договір застави, і основний договір позики — інакше забезпечення втрачає сенс.

В усіх інших випадках посвідчення — добровільне рішення сторін. Воно має сенс принаймні у трьох ситуаціях: велика сума; позика забезпечена майном; сторони хочуть мати можливість стягнути борг без суду.

Що перевіряє нотаріус

Нотаріус при вчиненні нотаріальної дії перевіряє, чи відповідає зміст посвідчуваного правочину вимогам закону і дійсним намірам сторін — це пряма вимога статті 54 Закону «Про нотаріат». На практиці перевірка охоплює:

• особу сторін та їхню дієздатність;
• добровільність волевиявлення — без тиску, обману чи тяжких обставин;
• повноваження представника за довіреністю, якщо сторона діє через нього;
• для юридичної особи — установчі документи, повноваження підписанта, дані з ЄДР;
• для забезпечення — право власності на предмет застави та відсутність заборон, арештів і попередніх обтяжень (стаття 55 Закону «Про нотаріат»).

Нотаріус не оцінює платоспроможність боржника і не гарантує повернення грошей. Його завдання — перевірити законність і добровільність правочину та оформити його так, щоб умови можна було довести.

Що варто зафіксувати в тексті

Мінімальний набір умов, без яких договір породжує спори:

• сторони: прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адреса, паспортні дані — або повне найменування юридичної особи та код;
• сума позики цифрами і словами, валюта;
• факт передачі: дата, місце, спосіб — готівка, безготівковий переказ, номер рахунку;
• строк повернення або умова «на вимогу»;
• проценти: розмір, порядок нарахування і сплати — або пряма вказівка, що позика безпроцентна;
• порядок повернення: одноразово чи частинами, з графіком платежів;
• відповідальність за прострочення: пеня, три проценти річних, інфляційні нарахування;
• забезпечення, якщо воно є: застава, порука, іпотека;
• порядок вирішення спорів і підсудність;
• підписи сторін, а для юридичної особи — посада підписанта.

Проценти: розмір, сплата і безпроцентна позика

Позикодавець має право на проценти, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок їх одержання визначає договір. Якщо розмір не встановлений, проценти нараховуються на рівні облікової ставки Національного банку України, а виплачуються щомісяця до дня повернення позики — такі правила частини першої статті 1048 ЦК.

Безпроцентною позика вважається у двох випадках: вона укладена між фізичними особами на суму, що не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язана із підприємницькою діяльністю хоча б однієї зі сторін; або позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками. П'ятдесят мінімумів — це 850 гривень.

Повернення: строк, вимога, дострокове погашення

Позичальник зобов'язаний повернути позику у строк і в порядку, встановлені договором. Якщо строк не визначений або визначений моментом пред'явлення вимоги, позика повертається протягом тридцяти днів від дня, коли позикодавець пред'явив вимогу — якщо інше не встановлено договором (стаття 1049 ЦК).

Безпроцентну позику позичальник може повернути достроково, якщо інше не встановлено договором. Для процентної позики дострокове повернення залежить від умов договору: позикодавець розраховував на проценти за певний строк, тому одностороння зміна цього строку потребує згоди.

Відповідальність за прострочення

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму, він сплачує грошову суму відповідно до статті 625 ЦК: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Цивільний кодекс України, стаття 625

Крім цього, договором можна передбачити неустойку — пеню або штраф (статті 549-552 ЦК). Розмір пені сторони визначають самі; якщо він надмірний порівняно з наслідками порушення, суд може його зменшити.

Забезпечення: застава, порука, іпотека

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком або правом довірчої власності (стаття 546 ЦК). Для позики найчастіше використовують заставу майна та поруку: поручитель відповідає перед позикодавцем за порушення зобов'язання боржником (стаття 553 ЦК).

Якщо позичальник не виконав обов'язків щодо забезпечення повернення позики або забезпечення втрачене чи погіршилося з обставин, за які позикодавець не відповідає, позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики та сплати процентів (стаття 1052 ЦК).

Позика на купівлю нерухомості майже завжди оформлюється разом із основним договором. Якщо кошти збираються на квартиру, варто одразу переглянути, як складається договір купівлі-продажу квартири, а якщо на будинок — договір купівлі-продажу житлового будинку: там інший перелік документів і інші перевірки права власності.

Виконавчий напис: стягнення без суду

Для стягнення грошових сум нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість (стаття 87 Закону «Про нотаріат»). Напис вчиняється, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості та з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років (стаття 88).

Перелік документів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172. Пункт 1 цього переліку — нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум. Для отримання напису подають оригінал нотаріально посвідченого договору та документи, які підтверджують безспірність заборгованості й прострочення виконання.

Плата за виконавчий напис за державним тарифом — 1% суми, що стягується, але не менше трьох і не більше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 51 до 1700 гривень (підпункт «о» пункту 3 статті 3 Декрету «Про державне мито»). Приватний нотаріус бере плату за домовленістю.

Безспірність — не формальність. Якщо боржник заперечує суму, строк або сам факт позики, нотаріус відмовить у вчиненні напису: спір має вирішувати суд. Боржник також має право оспорити вже вчинений напис у суді.

Спори та докази

Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що гроші або речі насправді не були одержані або одержані в меншій кількості (стаття 1051 ЦК). Якщо договір мав бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків — крім випадків обману, насильства, зловмисної домовленості представника або тяжкої обставини.

Що реально працює як доказ: оригінал договору, розписка, банківська виписка або квитанція, листування про борг, часткові платежі. Часткове повернення боргу перериває перебіг позовної давності, і після цього строк рахується заново (стаття 264 ЦК).

Позовна давність

Загальна позовна давність становить три роки (стаття 257 ЦК). Перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг починається з дня настання цього строку.

Оподаткування

Основна сума позики не є доходом позичальника: підпункт 165.1.31 статті 165 Податкового кодексу України не включає до оподатковуваного доходу основну суму поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку. Проценти ж є доходом позикодавця, і порядок їх оподаткування залежить від статусу сторін — фізична особа, ФОП чи юридична особа.

Помилки, які дорого коштують

• усна домовленість на велику суму без розписки — довести борг практично неможливо;
• передача готівки без свідків і без документа — жодного сліду операції;
• у договорі немає строку повернення — доведеться пред'являти вимогу і чекати тридцять днів;
• проценти не вказані, а сторони вважали позику безпроцентною — за замовчуванням нараховується облікова ставка НБУ;
• договір підписано без перевірки повноважень представника — правочин може бути оспорений;
• забезпечення оформлене без нотаріального посвідчення — застава нерухомості нікчемна.

Як оформити позику: порядок дій

1. Домовтеся про суму, валюту, строк, проценти та забезпечення — до передачі грошей.
2. Перевірте документи сторін: паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків, для юридичної особи — дані з ЄДР і повноваження підписанта.
3. Складіть проєкт договору або розписки з усіма умовами; суму вкажіть цифрами і словами.
4. Підпишіть документ — у нотаріуса, якщо потрібне посвідчення, або у простій письмовій формі з двома примірниками.
5. Передайте гроші безготівковим переказом із призначенням платежу або готівкою під розписку.
6. Збережіть примірники договору, розписки та підтвердження платежу — саме вони стануть доказами в разі спору.

Часті питання

Короткий висновок

Позика — реальний договір: він існує з моменту передачі грошей. Письмова форма обов'язкова від 170 гривень і завжди, коли позикодавець — юридична особа. Нотаріус для позики між фізичними особами не обов'язковий, але посвідчення стає необхідним при заставі нерухомості й доцільним тоді, коли потрібна можливість стягнути борг без суду. Найдешевше рішення — точний текст договору і збережений доказ передачі коштів.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультації нотаріуса щодо конкретної ситуації. Джерела перевірені 17 жовтня 2026 року.